Воронкін Олексій Сергійович ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

Донизу

Воронкін Олексій Сергійович ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

Створювати по Admin на тему Вт Лют 23, 2016 11:12 am

Олексій Сергійович Воронкін
магістр з електронних приладів, аспірант 3-го року навчання, ДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, м. Старобільськ, alex.voronkin@gmail.com

ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ


З розвитком інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) відбувається трансформація технологій навчання. Особливості розвитку ІКТ у навчанні студентів вишів України у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття було подано нами у статтях [1–5].
Так, у 50-ті роки XX ст. увага приділяється питанням навчального кіно, робляться перші кроки у вивченні ідей програмованого навчання, відбувається теоретична розробка ідеї використання обчислювальної техніки у навчальному процесі. Ведуться інтенсивні пошуки моделей та алгоритмів людського мислення. ЕОМ починають розглядатися як більш досконалий технічний засіб реалізації навчальних програм, побудованих у відповідності до принципів програмованого навчання. На цьому етапі використання ЕОМ у силу технічних і технологічних обмежень не здатне підвищити ефективність навчання.
У 60-ті роки ХХ ст. проводяться наукові експерименти по впровадженню методів програмованого навчання з використанням різних навчаючих машин та технічних засобів. Використовуються автоматичні екзаменатори, репетитори, навчаючі комплекси, системи контролю знань, розробляються автоматизовані класи. У КПІ відкривається перша в Україні кафедра обчислювальної техніки, а при кафедрі математичного аналізу Київського державного педагогічного інституту ім. О. Горького створюється навчально-наукова електронно-обчислювальна лабораторія. В Інституті кібернетики АН УРСР ведуться роботи з розробки автоматизованих навчальних систем. З’являється розуміння того, що широке використання обчислювальної техніки у навчальному процесі не сприятиме суттєвому підвищенню ефективності навчання до тих пір, поки викладач має підлаштовуватися під їх можливості.
У 70-ті роки ХХ ст. комп’ютерна техніка виступає потужним засобом навчання у складі автоматизованих систем різного ступеня інтелектуальності. Реалізуються численні спроби впровадження у навчальний процес комп’ютерних систем та інтегрованих навчальних середовищ.
У 80-ті роки XX ст. активно розвиваються інженерні знання та інструментальні засоби автоматизованих навчальних систем, що характеризується широкими науковими дослідженнями та експериментальними перевірками у цій галузі, появою ПК і локальних мереж для обміну даними. Незважаючи на те, що комп’ютери починають широко використовуватися у навчальному процесі, ефективність застосування програмних засобів залишається невисокою. Комп’ютери переважно використовуються як сховище даних, хоча це дозволило прискорити навчальну діяльність, але не змінило її загальну організацію та продуктивність.
90-ті роки ХХ ст. характеризуються високими темпами розвитку ІКТ, різкими змінами у програмно-апаратному забезпеченні,  високими темпами їх впровадження, що, в свою чергу, породжує велику кількість педагогічних інновацій. Характерними рисами цього етапу є оновлення змісту навчання, що відбувається за кількома напрямами: а) становлення навчальних дисциплін, які забезпечують загальноосвітню та професійну підготовку у галузі інформатики; б) застосування засобів інформатизації стає нормою в усіх галузях діяльності людини, що певною мірою починає змінювати предметний зміст і методи навчання. Активно розвиваються технології педагогічного проектування, апробуються перші вітчизняні дистанційні курси. У той же час методичні розробки інформаційно-комунікаційної технології навчання (ІКТН) відстають від розвитку технічних можливостей, що акцентує необхідність перегляду багатьох теоретичних положень дидактики та педагогічної психології.
У першому десятиріччі ХХІ ст. – початку другого десятиріччя ХХІ ст. розвиток мережі інтернет стає основною інновацією, що не тільки впливає на темпи розвитку навчальних технологій, але істотно змінює погляди на форми, методи й зміст навчання в умовах масовості, неперервності, відкритості та мобільності. Веб стає основним середовищем поширення SCORM-об’єктів. Технології веб 2.0 обумовили стрімкі процеси залучення фахівців (які за фахом не є програмістами) до генерації та актуалізації всесвітніх знань та інформації, створення вікіпедій тощо. У зв’язку з орієнтацією на потреби студентів відповідно до принципів: „вивчати те, що потрібно”, „в будь-який час”, „у будь-якому місці” створюються розподілені хмарно-орієнтовані навчальні середовища. Отримують розвиток ідеї та теорії з реалізації горизонтально-орієнтованої педагогіки в умовах мережної взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу. Апробуються підходи у реалізації дистанційних курсів, що мають статус вільних, відкритих і масових.
У період з 24 березня по 9 квітня 2015 року автором публікації проводилося інтернет-опитування, в якому прийняли участь 136 експертів із України, Білорусії, Казахстану, Російської Федерації, Німеччини та США [6]. Аналіз отриманих даних [7] дозволив зробити наступні узагальнені висновки щодо подальших шляхів розвитку ІКТН студентів вишів:
 домінування змішаного навчання. Співвідношення використання традиційних форм і дистанційного навчання буде залежати від ряду факторів, наприклад, готовності викладачів кваліфіковано працювати в нових умовах, віку студентів, ІКТ компетентності учасників навчально-виховного процесу, предметної галузі;
 збільшення частки неформального навчання (врахування особистісно орієнтованих потреб конкретного студента, зміна характеру навчальної діяльності студента – від рутинної до більш творчої, високою варіативністю навчальних завдань);
 попит на короткострокові програми дистанційного навчання, сертифікаційні програми (доповнення до класичного навчання у виші, можливість спробувати найрізноманітніші методики навчання, отримання необхідних знань у короткий і зручний для їх учасників проміжок часу, підвищення кваліфікації, обмін досвідом);
 домінування конструктивістської психолого-педагогічної концепції (гнучкість процесу навчання, самоосвітня діяльність, домінуюча роль студента як шукача інформації, унікальність індивідуальних освітніх траєкторій, формування критичного та творчого мислення особистості (оригінальність мислення), оцінювання не стільки результатів навчання, скільки „самого процесу”);
 орієнтація на портативні засоби, засоби зв’язку і навчальне обладнання, (розширення функціональних можливостей, забезпечення гнучкості, доступності та персоналізованості навчання);
 націленість на розробку й використання нових типів людино-машинного інтерфейсу, наприклад, динамічних, інтелектуальних, безкомандних рішень (збільшення швидкості обміну інформацією, адаптація під потреби студента, розширення спектру освітніх ІКТ ініціатив для осіб з особливими потребами);
 орієнтація на інтелектуалізацію програмних засобів ІКТ – інтеграція лінгвістичних систем в пошукові системи, реалізація універсальних алгоритмів семантичного пошуку в мережі інтернет (підвищення якості обробки запитів, забезпечення більш високого рівня персоналізації навчання, у тому числі проведення пошуку за аудіо запитом, надання інформації в аудіо форматі, контроль та управління відібраного навчального контенту за ключовими словами, номерами сторінок тощо);
 домінування вебінар орієнтованих рішень на тлі використання LMS/CMS систем, віртуальних лабораторій та інших програмних засобів;
 формування навчального середовища на базі найновіших NBIC-технологій (конвергенція нано-, біо-, інформаційних і когнітивних технологій);
 домінування особистісно орієнтованого підходу і дослідницького методу навчання (спрямованість ІКТН на конкретного студента, врахування його індивідуальних здібностей, особливостей сприйняття, інтересів і потреб, формування творчої особистості з креативним мисленням);
 націленість на використання вільного та відкритого програмного забезпечення;
 реалізація хмаро орієнтованих технологій навчання (неперервний, масовий і зручний доступ до масиву сторонніх комп’ютерних ресурсів, організація мережної спільної роботи студентів і викладачів, формування персонального навчального середовища, відтворення моделі горизонтально-орієнтованої педагогіки);
 орієнтація на комплексну, багатопрофільну і міждисциплінарну підготовку викладачів.
У працях багатьох дослідників вказується на перспективність розвитку smart-підходу у навчанні. В. Тихомиров вказує на зміщення освітньої парадигми з традиційної моделі навчання до електронного навчання, і далі до smart навчання – гнучкого навчання в інтерактивному освітньому середовищі за допомогою контенту з усього світу, що знаходиться у вільному доступі [8]. Термін „smart” також розшифровують як: S (Self Directed) – забезпечення можливостей для самостійного визначення, що саме вивчати, та ефективної організації самонавчання); M (Motived) – мотивування активної пізнавальної діяльності; A (Adaptive) – адаптування методів, місця та часу навчання для конкретного суб’єкта, який бажає придбати освітні послуги; R (Resourse Free) – забезпечення вільного доступу до освітніх ресурсів; T (Technology Embedded) – перманентне забезпечення процесу навчання сучасними технологіями. Smart-підхід сприяє оновленню ролі вишів – від „передавання знань” до створення найкращих умов для набуття студентами власного досвіду і навичок.
Список використаних джерел
1. Воронкін О. С. Розвиток комп’ютерних технологій підтримки навчання студентів вищих навчальних закладів України (друга половина 50-х – початок 90-х років XX ст.) [Електронний ресурс] / О. С. Воронкін // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2014. – № 1 (39). – Режим доступу : http://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/960
2. Воронкін О. С. Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій навчання студентів вищих навчальних закладів України у 90-х роках ХХ ст. – на початку XXI ст. / О. С. Воронкін // Інформаційні технології в освіті. – 2014. – № 20. – С. 99-116.
3. Манако А. Ф. Комплексний підхід до розгляду процесів еволюції та конвергенції ІКТ в освіті / А. Ф. Манако, О. С. Воронкін // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2014. – № 3. – С. 3–9.
4. Воронкін О. С. Періодизація розвитку інформаційно-комунікаційних технологій навчання / О. С. Воронкін // Вища освіта України. – 2014. – № 3 (54). – С. 109–116.
5. Воронкін О. С. Тенденції розвитку інформаційно-комунікаційних технологій навчання студентів вишів України (друга половина ХХ ст. – початок ХХІ ст.) / О. С. Воронкін // Стратегия качества в промышленности и образовании : материалы XI Междунар. конф. : в 2. т. (г. Варна, Болгария, 1–5 июня 2015 г.). – Дніпропетровськ, Варна, 2015. – Т. 1. – С. 322-326
6. Воронкін О. С. Перспективні напрямки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій навчання / О. С. Воронкін // Проблеми освіти : наук.-метод. зб. – К. : ДНУ „Інститут інноваційних технологій і змісту освіти”, 2015. – Вип. 83. – Ч. 2. – С. 15–21.
7. Воронкін О. С. Перспективи розвитку інформаційно-комунікаційних технологій навчання студентів вищих навчальних закладів: результати експертного оцінювання [Електронний ресурс] / О. С. Воронкін. – Режим доступу : http://tdo.at.ua/voronkin/ikt_2015.pdf.
8. Россия на пути к Smart обществу / под ред. Н. В. Тихомировой, В. П. Тихомирова. – М. : НП „Центр развития современных образовательных технологий”, 2012. – 280 c.
9. П’ятницька Г. Міжнародний досвід впровадження та перспективи розвитку SMART-освіти / Г. П’ятницька, О. Григоренко // Smart-освіта: ресурси та перспективи : матеріали Міжнар. наук.-метод. конф. (Київ, 16–17 жовтня 2014 р.). – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2014. – C. 88–90.

Admin
Admin

Кількість повідомлень : 106
Дата реєстрації : 15.02.2016

Переглянути профіль користувача http://rblacup.ukrainianforum.net

На початок Донизу

На початок


 
Права доступу до цього форуму
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі