Харченко Марина Миколаївна ПЕРЕВАГИ ВПРОВАДЖЕННЯ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Попередня тема Наступна тема Донизу

Харченко Марина Миколаївна ПЕРЕВАГИ ВПРОВАДЖЕННЯ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Створювати по Admin на тему Вт Лют 23, 2016 12:57 pm

Марина Миколаївна Харченко
студентка природничо-технологічного факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет
імені Григорія Сковороди»,i-maryna@mail.ru

ПЕРЕВАГИ ВПРОВАДЖЕННЯ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ


Сьогодні процес європейської інтеграції дедалі помітніше впливає на всі сфери життя держави, не оминув він і вищої освіти. Відтак, Україна чітко визначила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності у контексті європейських вимог, щораз наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.
У сфері освіти ці тенденції втілились в ідеї приєднання нашої країни до загальноєвропейського освітнього простору, що ґрунтується на європейських традиціях відповідальності освіти перед суспільством, на широкому й відкритому доступі як до доступеневого, так і післяступеневого навчання, на освіті для розвитку особистості й навчанні протягом усього життя.
Зараз динамічно реформується українська національна система освіти, що має відповідати кращим європейським стандартам і передбачає підняття престижу освіти, полегшення мобільності студентів та розширення можливостей їх працевлаштування.
Цей процес є серйозним кроком вперед у галузі освіти. Усі нововведення мають на меті запровадження європейських стандартів освіти. Це має досягатися і якістю знань, і запровадженням інноваційних технологій, і, без сумніву, всією системою організації навчального процесу й оцінювання якості знань у сучасних умовах. Прогресивні університети мають на меті готувати спеціалістів, що знайдуть своє місце не тільки в Україні, а й у Європі, досягти того, щоб диплом вітчизняного навчального закладу був конкурентоспроможним у європейських країнах, а в перспективі – й у світі [1].
У сучасній освіті, незважаючи на велику кількість наукових розробок, присвячених інформатизації навчально-виховного процесу, зокрема затверджених комп’ютерно-орієнтованих навчальних засобів, рекомендацій щодо їх використання, проведення навчання працівників загальноосвітніх закладів, безлічі семінарів та конференцій, процес інформатизації  безпосередньо йде дуже повільно. І не лише у звичайній загальноосвітній школі, але і в багатьох вищих навчальних закладах. За інформатизацію видається проведення навчальних занять у комп’ютерному класі, різноманітні тестування, епізодичне використання мультимедійного супроводу. Низька ефективність таких навчальних занять, складність їх організації, підготовки та проведення не може переконати пересічного вчителя в необхідності та доцільності застосування перспективних технологій. Вважаємо, що лише той учитель, який усвідомив результативність та значущість використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні, стане рушійною силою процесу комплексної інформатизації навчально-виховного процесу.
Сучасний науково-технічний і культурний прогрес, удосконалення технологій науки і виробництва зумовлюють пошук і впровадження нових концептуальних підходів до системи підготовки кадрів, змін традиційної структури професійної підготовки взагалі й економічної зокрема [2].
Перед вищою освітою стоїть важливе завдання: забезпечити перехід до кредитно-модульної та стимулюючої системи навчання, що є однією з умов входження національної системи освіти до спільного європейського простору.
Основними напрямами підготовки студентів в умовах кредитно-модульної системи організації навчання є створення стандартів за напрямами освіти, в яких домінував би діяльнісний аспект засвоєння змісту з урахуванням загальноєвропейських та регіональних стандартів; створення гнучких мовленнєвих модульних програм; використання комунікативних форм і методів навчання, характерних для європейської зони освіти; поліпшення медіаосвітньої підготовки викладачів, які мають проектувати освітнє та навчальне середовище з допомогою інформаційних, комп’ютерних і педагогічних технологій.
Кредитно-модульна система організації навчального процесу підготовки фахівців відкриває нові можливості в системі вищої школи. Вона сприяє створенню умов для самореалізації особистості, задовольняє потреби держави у кваліфікованих спеціалістах потрібного профілю; надає можливість виховувати у майбутніх фахівців цілісне соціально-економічне світосприйняття і сучасний науковий світогляд [1].
На початку минулого століття в США почали замислюватися над об'єктивністю контролю знань, умінь і навичок студентів. Дванадцять коледжів і університетів об'єднали свої зусилля для розробки уніфікованих процедур вступних іспитів. В університетах прагнули відійти від звичної для нас білетної системи усних іспитів (ticket system) та замінити її письмовим іспитом або тестуванням. Очевидна мета таких змін – прагнення зменшити суб'єктивні аспекти екзаменаційної обстановки, зробити оцінку знань і навичок більш об'єктивною та ситуативно-незалежною.
Аналізуючи сучасні зміни законодавчої бази у сфері освіти, можна стверджувати, що зараз відбувається інтенсивна реорганізація структури університетів, проводиться адміністративна реформа та деякі перебудови у системі навчання. У більшості вищих навчальних закладів уже було введено модульно-рейтингову систему. Її переваги вже встигли оцінити і викладачі, і студенти. Ми маємо вже досить серйозний досвід роботи зі студентами в умовах модульно-рейтингової системи [3].
Це надзвичайно ефективна, перспективна система, що дає змогу кожному студенту максимально розкрити свої індивідуальні здібності, активно працюючи за програмою впродовж навчального року.
Саме тому кінцевий результат залежатиме в першу чергу від здібностей і рівня знань кожного студента, від його сумлінності та ставлення до процесу навчання. Педагогічна взаємодія в умовах модульно-рейтингової системи є цікавою і корисною як для викладачів, так і для студентів. Викладачі мають більше часу для підвищення свого наукового рівня, студенти – для самостійної роботи. Вони працюють у бібліотеці, в інформаційному просторі як України, так і Європи, збагачують свої знання, розширюють свій світогляд.
Проведення реформування європейської освіти дозволить створити єдиний ринок праці вищої кваліфікації, забезпечить мобільність викладачів і студентів за рахунок стандартизації ступенів вищої освіти та, відповідно, дипломів. У той же час зросте рівень конкуренції на ринку освітніх послуг, це змусить університети покращувати свій імідж шляхом підвищення якості освіти і бути спроможними забезпечити рівень знань, що гарантує студенту в майбутньому працевлаштування на європейському ринку праці.
Першим серйозним кроком до інтернаціоналізації європейської освіти стало запровадження в 1987 році програми ERASMUS, метою якої було удосконалення та збільшення обсягів мобільності студентів та викладачів в країнах ЄС, розвиток багатосторонньої міжуніверситетської кооперації, поглиблення співпраці між університетами та підприємствами, поширення інноваційних технологій навчання. В рамках ERASMUS також був напрацьований інструмент перезарахування навчальних досягнень, отриманих студентом в іншому університеті в рамках програми мобільності, - Європейська кредитно-трансферна система (ECTS) [2].
Але економічна та політична інтеграція в Європі поглиблювалися, і на порядок денний було винесене наступне, набагато масштабніше та складніше завдання гармонізації освітянських систем в європейських країнах на основі розроблення та впровадження рамкових структурних змін навчальних програм з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти, яке сьогодні широко відоме під назвою Болонський процес. Мета створення ЄПВО - підвищення якості та конкурентоздатності європейської освіти на основі збереження національних освітянських надбань та їх взаємозбагачення шляхом подальшої інтенсифікації студентської та викладацької мобільності, розвитку загальноєвропейської системи забезпечення якості та поглиблення міжнародної кооперації.
Таким чином, Болонський процес має дві основні цілі - забезпечення зрозумілості освітянських кваліфікацій та підвищення якості.
Болонська система у вищому навчальному закладі сьогодні дає змогу:
 отримати за час навчання кілька дипломів та сертифікатів;
 прослухати частину навчального курсу в одному з найкращих європейських університетів;
 отримувати знання з окремих курсів іноземною мовою;
 співвідносити уявлення про професійну кар’єру з потребами ринку праці.
Болонська система в ВНЗ забезпечує:
 умови для мобільності студентів та викладачів;
 міжнародне співробітництво в галузі покращення якості освіти;
 подальший розвиток кращих європейських тенденцій у навчанні [1].
Водночас участь системи вищої освіти України в болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів її якості. Орієнтація на Болонський процес не має призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти. Навпаки, її стан треба глибоко осмислити, порівнявши з європейськими критеріями і стандартами, та визначити можливості її вдосконалення на новому етапі. При цьому еволюцію системи освіти не слід відокремлювати від інших сфер суспільства. Вона має розвиватися в гармонійному взаємозв'язку з суспільством в цілому, беручи на себе роль його провідника.
Модернізація системи вищої освіти в Україні (Закон «Про вищу освіту» та ряд нормативних актів Міністерства освіти і науки) має деякі спільні ознаки з Болонським процесом (уведення ступеневої системи освіти), але за більшістю напрямів вона йому не відповідає. Це пов'язано з тим, що вихідні концепції такої модернізації не були зорієнтовані на інтегрування національної системи освіти в Європейський простір. Вони більшою мірою мали «внутрішній» характер і переважно зводилися до «прилаштування» системи вищої освіти до нових внутрішніх реалій. На сучасному етапі концепцію реформування вищої освіти слід докорінно переглянути і створити програму послідовного її зближення з європейським освітнім і науковим простором [3].
Уряд України має прийняти усвідомлене політичне рішення, яке б ґрунтувалося на потребі проведення зазначених реформ та було б покладено в основу рішучої зовнішньої політики держави, спрямованої на інтеграцію вітчизняної системи вищої освіти в європейський простір.
Отже, не дивлячись на економічні складнощі в країні, сучасний стан комп’ютерного оснащення, досконалість базового програмного забезпечення та бажання вчителів та викладачів ефективніше проводити навчання дозволяють сподіватися на розробку і створення універсальних інформаційних систем, що має підвищувати рівень підготовки фахівців у вищих навчальних закладах.
Список використаних джерел
1. Болонський процес: цикли, ступені, кредити / Л.Л. Товажнянський, Є.І. Сокол, Б.В. Клименко - Харків: вид-во НТІ «Харківський політехнічний інститут», 2004. - 143 с.
2. Вища освіта України і Болонський процес: навч. програма / МОН України / М.Ф. Степко (розроб.). — К. : Дельта, 2007. — 21с. — Бібліогр.: с. 17-19.
3. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В.Г Кременя. Авторський колектив: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І. Бабин. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004. - 384с.

Admin
Admin

Кількість повідомлень : 106
Дата реєстрації : 15.02.2016

Переглянути профіль користувача http://rblacup.ukrainianforum.net

На початок Донизу

Попередня тема Наступна тема На початок


 
Права доступу до цього форуму
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі