Дрібна Дарія Сергіївна КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В УКРАЇНІ

Донизу

Дрібна Дарія Сергіївна КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В УКРАЇНІ

Створювати по Admin на тему Ср Лют 24, 2016 7:35 am

Дарія Сергіївна Дрібна
студентки природничо-технологічного факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет
імені Григорія Сковороди», Boris.novicki@gmail.com

КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В УКРАЇНІ


Дистанційне навчання, як нова форма навчання, все впевненіше входить в систему освіти багатьох країн світу. Внаслідок того, що розвиток технологій дистанційного навчання через глобальні комп'ютерні комунікації в країнах СНД і Заходу відбувався диференційовано, то має сенс розглянути окремо, як ці технології розвиваються в СНД, країнах Америки, Європи і Азії.
США, Канада вважаються одними зі світових лідерів в області дистанційної освіти. Значна кількість університетів, коледжів і навчальних центрів США і Канади успішно реалізують дистанційне навчання через Інтернет. Цьому сприяє та обставина, що всі вузи США і Канади і 85% національних шкіл мають доступ до Інтернету. Високий рівень комп'ютеризації населення (близько 50% сімей мають домашні комп'ютери, підключені до Інтернету), розвинені системи зв'язку і телекомунікацій створюють надійний фундамент для дистанційної освіти. Всі ці чинники прискорили розвиток в США і Канаді дистанційних технологій навчання. Сьогодні в цих країнах існують сотні тисяч дистанційних програм, їх пропонують, як міністерства освіти штатів і провінцій, так і окремі університети, коледжі і компанії (для підвищення кваліфікації своїх співробітників) [2].
Піонером в області використовування дистанційної форми навчання в Європі став Відкритий університет Великобританії, який заснований в 1969 році, — навчальний заклад нового типу, світовий лідер в області дистанційної освіти. В 1996 році на семи його факультетах навчалося близько 215 тисяч чоловік. Сьогодні дистанційна форма навчання практикується в багатьох країнах Європи, забезпечуючи отримання освіти високого рівня. Наприклад, в Іспанії Національний університет дистанційної освіти, заснований Парламентом Іспанії в 1972 році, проводить ДН за програмою вищої освіти для всіх, хто з різних причин не може навчатися в традиційних університетах.
Урядами більшості Європейських країн були прийняті документи, які направлені на підтримку впровадження ІКТ в навчальні заклади країн з метою підготовки індивідуумів для життя в інформаційному суспільстві. Це сприяло розробці нових концепцій і підходів в області вивчення і використання ІКТ в різних сферах діяльності для всіх громадян. Можна виділити три головні напрями використання і впровадження ІКТ в країнах Європи: навчання викладачів з використання ІКТ, розвиток і розповсюдження освітніх інформаційних ресурсів, розвиток технологічної інфраструктури [1].
Широкий і прискорений розвиток засобів ІКТ в країнах Азії привів до створення Відкритих університетів в багатьох країнах (Китай, Індія, Індонезія, Шрі-Ланка, Тайвань, Таїланд, Пакистан), які пропонують програми дистанційного навчання за різними спеціальностями для підтримки безперервної освіти. Як правило, ці університети надають освітні послуги широким верствам населення, включаючи і людей з низьким рівнем доходів. Особливістю є те, що для дистанційного навчання у Відкритих університетах країн Азії дуже широко використовується кооперація різних засобів: телекомунікації, радіопередачі, розсилка СD і друкованих матеріалів, кооперація дистанційних і очних занять в навчальних центрах.
Україна, маючи декілька центрів дистанційного навчання вже зробила перші істотні кроки в розповсюдженні дистанційної освіти. Дистанційна освіта була визначена як окрема форма освіти в Законі України «Про вищу освіту», розроблена і затверджена «Концепція розвитку дистанційного навчання в Україні», Кабінетом Міністрів України була надана програма розвитку цієї нової форми навчання. Але потрібно провести ще значну роботу з акредитації дистанційних програм і державного визнання дипломів. Інновації у сфері ІКТ ставлять нові непрості завдання. Вони зачіпають педагогіку, методику, адміністративне управління і фінансування, забезпечення якості навчання, права інтелектуальної власності та інші аспекти [2].
В контексті радикальних перетворень вищої освіти, які були викликані розвитком суспільства знань і появою новітніх ІКТ, мають місце декілька важливих аспектів.
1. Розвиток дистанційної освіти в Україні почався значно пізніше, ніж в країнах Західної Європи і здійснювався в несприятливих умовах. В Україні тривалий час, практично до 2000 року, була відсутня державна стратегія розвитку дистанційної освіти. Наявність інформаційної нерівності відіграє істотну роль для України. З одного боку, наша країна належить до групи п'ятдесяти найбільших країн за кількістю населення і розмірами території, але згідно індексу телекомунікаційної підготовленості (Network Readiness Index) вона займає лише 70-е місце з 80-ти країн, оцінених за цим критерієм (www.weforum.org/gitr. ). З іншого боку, в нашій країні інформаційні ресурси і їх споживачі були розподілені дуже нерівномірно.
2. Темпи річного приросту всіх видів інформаційних ресурсів в Україні значно випереджають країни Європи, оскільки спостерігається ненасиченість вітчизняного ринку ІКТ. Крім того, за останні п'ять років ринок ІКТ став дуже прибутковим в Україні. Так, за даними Держкомстату України сукупний дохід від послуг всіх видів зв'язку і телекомунікацій в 2002 р. склав 10,7 млрд. грн., а в першому кварталі 2003 р. — 2,875 млрд. грн.
3. Теоретичні, практичні і соціальні аспекти дистанційної освіти в Україні були розроблені недостатньо. Окремі роботи Українських вчених П.В.Дмитренка, В.М. Кухаренка, В.В.Олейника, Ю.А.Пасечника, С.Сазонова, О.В.Третьяка та ін. були опубліковані переважно в період до 1999-2000 рр. і важливого впливу на загальну ситуацію щодо дистанційної освіти в Україні не мають. Теж саме стосується і локальних досягнень в області дистанційного навчання окремих вузів і наукових організацій.
4. Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем (МННЦ) Національної Академії Наук та Міністерства освіти і науки був однією з перших в Україні науково-освітніх організацій, яка почала ще в 1995 році реальне впровадження ІКТ в освіту. МННЦ в своєму підході до створення і розповсюдження дистанційних технологій навчання вперше об'єднав переваги, які надають нові комунікаційні технології з відповідними педагогічними технологіями шляхом створення телекомунікаційної дидактичної лабораторії для розповсюдження в Україні нових методик і педагогічних технологій ДН на основі сучасних ІКТ. Сьогодні ДН проводить більшість навчальних закладів України [2].
Хоча дистанційна освіта в Україні не цілком відповідає вимогам, які пред'являються до інформаційного суспільства, і тим самим не забезпечує повноцінного входження України в міжнародний освітній простір, проте розвиток дистанційної освіти в Україні відбувається з урахуванням вже наявних досягнень в цій області. В динаміці цього процесу можна умовно виділити два етапи — початковий і поточний.
На початковому етапі були створені певні наукові, матеріально-технічні і комунікаційні передумови розвитку національної системи дистанційної освіти.
Поточний період характеризується рядом ініціативних пропозицій щодо створення Української системи дистанційної освіти.
Аналіз стану дистанційного навчання показує, що всі навчальні заклади, організації і установи, які впроваджують або використовують технології дистанційного навчання, натрапляють на реальні труднощі, подолання яких вимагає цільового фінансування, об'єднання зусиль цих установ із зусиллями державних органів, координації загальних дій і нормативно-правового забезпечення, яке сприятиме прискоренню цього процесу, а також зменшить інтелектуальні, матеріальні і фінансові витрати на впровадження і розвиток дистанційного навчання в цілому.
Як відзначено в Концепції розвитку дистанційної освіти України: «головною метою створення систем ДН є забезпечення загальнонаціонального доступу до освітніх ресурсів шляхом використовування сучасних інформаційних технологій і телекомунікаційних мереж і надання умов для реалізації громадянами своїх прав на освіту». Соціальне значення систем ДН полягає в можливості позитивного впливу на рішення таких проблем як: підвищення рівня освіченості суспільства і якості освіти; реалізація потреб населення в освітніх послугах; підвищення соціальної і професійної мобільності населення, його підприємницької і соціальної активності; збереження і відновлення знань, кадрового і матеріально-технічного потенціалу, накопиченого вітчизняною системою освіти; формування єдиного освітнього простору в рамках всієї світової спільноти.
Концепція розвитку ДН в Україні виділяє такі пріоритетні напрями його розвитку:
1. Створення інформаційно-освітнього простору для підтримки дистанційного навчання з використанням ІКТ.
Успішне впровадження ІКТ в освітній процес залежить від багатьох чинників і, передусім, від інноваційних рішень в організації інформаційно-освітніх просторів. Такі простори мають бути динамічними і підтримувати безперервну освіту (від шкіл до підготовки і перепідготовки фахівців) шляхом: технологічного, методологічного і дидактичного забезпечення гнучкого дистанційного навчання, що поставляється через глобальні комп'ютерні телекомунікації; розповсюдження в Україні нових методик і педагогічних технологій дистанційного навчання на основі сучасних ІКТ, як основи для підтримки безперервної освіти; розвитку телекомунікаційного інформаційно-освітнього середовища; створення телекомунікаційних освітніх організацій.
Основна ідея, якої має дотримуватися будь-яка організація, що використовує дистанційне навчання, це формування вимог і підтримка телекомунікаційного, інформаційно-освітнього середовища, як структури інформаційно-освітнього простору. Основне призначення даного середовища - розширення доступу до навчання великої кількості людей і отримання можливостей сумісного використовування знань і розвитку творчої діяльності тих, хто навчається, які відкриваються в рамках функціонування середовища, завдяки використанню нових ІКТ.
2. Підготовка педагогічного персоналу, що забезпечує функціонування систем гнучкого дистанційного навчання.
В даний час багато вузів України намагаються застосовувати технології дистанційного навчання в своїй освітній діяльності, як правило, не маючи при цьому підготовлених належним чином педагогічних кадрів, що позначається на якості пропонованих освітніх послуг. Курси, що проводяться, не сертифіковані і не проходять необхідну експертизу. Таким чином, проблема стає все більш гострою.
Необхідно завжди пам'ятати, що ключ до успіху лежить не в наявності великої кількості комп'ютерів і потужності комп'ютерних мереж, а в свободі педагогів розуміти і володіти сучасними ІКТ. Саме педагог має стати активним учасником процесу трансформації освіти, і в цьому йому необхідна всестороння допомога, включаючи можливість доступу до нових ІКТ, технічну і методологічну підтримку, а також можливість пройти навчання з педагогічного проектування дистанційних навчальних програм.
Викладачі мають відчути необхідність у використанні ІКТ в професійній діяльності, підтримку від керівництва, у нього має бути мотивація. Ключ до успіху в рішенні проблеми використання ІКТ в освіті знаходиться не в збільшенні швидкості комп'ютерів і каналів Інтернету, а в залученні педагогів, чиє розуміння і творче використання ІКТ і дистанційної освіти може допомогти їм досягти високого професійного рівня безпосередньо для себе і для учнів.
Способом виходу з кризової ситуації є розробка на загальнодержавному рівні єдиної модульної програми підготовки педагогів, що забезпечує різні кваліфікації: від базового використання ІКТ в навчальному процесі до створення і методичної підтримки дистанційних навчальних програм, і передача її для впровадження і експлуатації в базові центри підготовки і перепідготовки педагогів.
Проведення широкомасштабного дистанційного навчання викладачів освітніх закладів України є першочерговим завданням для розповсюдження нових технологій.
Наступним кроком в цьому напрямі має бути розробка і розповсюдження навчально-методичної літератури з організації і проведення дистанційного навчання.
3. Розробка і використання педагогічних технологій для підтримки дистанційного навчання.
Педагогічні технології дистанційного навчання — це технології опосередкованого активного спілкування викладачів з учнями і учнів один з одним з використанням телекомунікаційного зв'язку і методології індивідуальної роботи студентів із структурованим навчальним матеріалом, представленим в електронному вигляді.
Сформулюємо ряд тенденцій трансформації педагогічних технологій, які виявляються в ході розвитку освітніх систем: поворот від надання знань і їх запам'ятовування (закріплення) до самостійного пошуку і кооперації зусиль; поворот від роботи з більш успішними учнями до роботи зі всіма учнями; значне збільшення активності учнів; контроль знань, який базується на тестуванні, може бути з успіхом замінений результатами роботи над проектом, спостереженням проміжних результатів; підхід, який базується на змаганні, замінюється кооперацією, співпрацею; поворот від оволодіння всіма учнями одного і того ж матеріалу до оволодіння різними учнями різного матеріалу; поворот від вербального мислення до інтеграції візуального і вербального мислення [3].
ІКТ за своїми дидактичними властивостями активно впливають на всі компоненти системи навчання (цілі, зміст, методи і організаційні форми навчання), дозволяють ставити і вирішувати значно складніші і надзвичайно актуальні завдання педагогіки - завдання розвитку людини, її інтелектуального, творчого потенціалу, аналітичного, критичного мислення, самостійності в придбанні знань, роботі з різними джерелами інформації. На відміну від звичайних традиційних ТЗН, ІКТ дозволяють не тільки ставити завдання наситити учня якнайбільшою кількістю готових, строго відібраних, відповідним чином організованих знань, умінь, навиків, а розвивати інтелектуальні творчі здібності, їх уміння самостійно набувати нові знання, працювати з різними джерелами інформації.
Список використаних джерел
1. Карась Е.В., Колос В.В., Кудрявцева С.П. Телекоммуникации для дистанционного обучения: новые возможности для преподавателей. / Е.В.Карась, В.В.Колос, С.П.Кудрявцева. - УСиМ. — 2009, №2. — С. 79-95.
2. Биков В.Ю. Дистанційна освіта – перспективний шлях до розвитку професійної освіти // Педагогічна освіта / В.Ю.Биков. – 2001. – № 1. – С. 2.
3. Кухаренко В.М., Рибалко О.В., Сиротенко Н.Г. Дистанційне навчання. Умови застосування. Дистанційний курс. Навчальний посібник 2-е вид./ За ред. В.М.Кухаренка – Харків: НТУ-ХПІ, «Торсінг», 2001, – 320с.

Admin
Admin

Кількість повідомлень : 106
Дата реєстрації : 15.02.2016

Переглянути профіль користувача http://rblacup.ukrainianforum.net

На початок Донизу

На початок


 
Права доступу до цього форуму
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі